"16 липня у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові відбулася презентація ліжка, що оздоблене основними сюжетами давньої української міфології. Ідея створення ліжка належить Ігорю Копчику. Власне він виконав тисненням на шкірі всі сюжети, а молоді митці Олександр Мазур та Юрій Корпан, випускники Львівського державного коледжу декоративно-ужиткового мистецтва ім. І.Труша, виготовили дубове ліжко особливої конструкції і виконали різьбу." 




      Я завжди кажу, що можна досягти чогось, якщо ти одержимий ідеєю, якщо ти дійсно хочеш того. Давно хотілось зробити витвір мистецтва, який, ще й до того ж, приносив користь людині. Вирішив поєднати свої картини з деревом, а саме з меблями. Основою твору, ідея якого сформовувалась майже 11 років, є давньоукраїнська міфологія.

      Ліжко прикрашають одинадцять композицій, кожна робота опрацьовується щонайменше десять місяців. Спочатку йде форма з дерева, а потім тиснення на  органічній воловій шкірі та тонування фарбами.
      Тут є і Перун, який ллє воду з українських горщиків на рахманні ниви України. 
                                       Вода набрана з Ірію, а в Ірію росте дубстародуб, який родить молодильні яблука. Хто з'їсть таке яблуко, буде мати життя вічне і завжди буде молодим. Значить, і земля, зрошена водою із Ірію буде вічно молодою і родючою.

      На іншій композиції – Утрення, яка їде на драбинястому возі і гілкою гальмує волів, щоб не поспішали. Вона ще хоче бути утренньою, не перейти в ранок.
     В наступній композиції зображено Ірій, де росте дубстародуб – по ліву сторону дуба стоїть білобог, а по праву – чорнобог, який лукавить: одне яблуко їсть, а друге ховає позаду. 

    Ще на іншій композиції бачимо Перуна на возі, стрілою він вбиває чортика, який сховався за дерево, а не за хатою, бо шкода хати – згорить.
   Є ще девятиголовий Божич, за давніми віруваннями, молоде Сонце, який  блискавками вбиває змія. Тут прославляється перемога над злими, темними силами.

   Далі – Стрибог – Бог неба, хмар. Він поганяє хмари батогом, стоячи на розворі воза, як це на селі робили хлопчаки-бешкетники.
  Ще одна композиція говорить про те, що наші пращури були землеробами. Привертають увагу Сонце, як головне божество, і дороги до нього, помежовані снопами. Дорога для одних широка та щаслива, а для інших – вузька та важка.

   Вгорі, де балдахін, розташовано три композиції: перша зображає Перуна, який своїми вогненними стрілами розпанахує хмари, щоб зросити водою лани України;

друга – Рода, який разом зі своїми синами створив воза, сини перетворилися у велику ведмедицю і Род з ярмом дивиться де ж його сини на цьому небі;






третя – Івана Купала: пливуть вінки зі свічками, символізуючи певне дійство.

    Внизу, по периметру ліжка, розташовано дванадцять композицій  із зображенням народних свят, звичаїв від Нового року до Нового року. Тут вертепи, свято Маланки та Івана Купала, гаївки, русалії, обжинки, ворожіння на Андрія та інше.

Спинка ліжка зверху нагадує стріху української дерев’яної хати. Яку на своїх руках тримає богиня, вологи, дощу й життя, Мокош. Покровителька породіль та жіночих ремесел, передусім прядіння і ткацтва. На самому вершечку – брама, через яку з однієї вічності в іншу пролітає яйце "райце". Яке є не тільки джерелом родючості землі, але й різних щедрот. Воно дає людині не лише необхідність, а й багатство. Це ще й добрий і надійний оберегіг особливо від різних напастей та стихій: грому, блискавки, граду, а також пожежі.

Боковинки зверху творять таку собі колиску. Підняті по їхніх краях форми мають і практичне призначення – завдяки їм не спадає подушка і ковдра.
    А тепер, після багатьох недоспаних ночей, міркувань і втілення безкраїх думок в один єдиний твір, настала мить, донести його до людей, які лежачи на ліжку, водночас будуть огорненні стародавніми міфами і легендами, звичаями і віруваннями наших пращурів. Я сподіваюсь, що "ліжко Міф" знайде собі цінуюючих і бережливих господарів.